Щедра душа: фотоекскурсія колекцією Віри Вовк у НаУКМА


2 січня 2021 року виповниться 95 років українській поетесі, літературознавиці й перекладачці Вірі Вовк. Народилася в Україні, побувала в Німеччині, Сполучених Штатах, а постійно мешкає в Бразилії. “Вовк” не зовсім псевдонім, а справжнє прізвище її діда по-батькові. Пані Віра вбирала в себе нові світи й знання, міцно тримаючись за своє коріння.

Пані Віра Вовк (Селянська). Фото з книги “Час рікою пливе (Спогади)”

Віра Вовк зібрала цікаву бібліотечну і мистецьку колекції. 1997 року вона передала до Могилянської бібліотеки перші 80 книжок. На сьогодні налічується вже понад 4600 примірників друкованих видань у іменній колекції письменниці у Києво-Могилянській академії, де вони доступні дослідникам, викладачам і студентам.

Книжковий фонд Віри Вовк на полицях Наукової бібліотеки Києво-Могилянської академії

Що увійшло до книгозбірні Віри Вовк у НаУКМА? Передусім це твори самої письменниці, також великий масив літератури португальською, німецькою, англійською, французькою, польською, чеською, словенською, грецькою й іншими мовами. Першими книгами, які надійшли до Бібліотеки НаУКМА, були переклади класичної української літератури – Г. Сковороди, Т. Шевченка, Л. Українки. Всередині переданих примірників – екслібриси письменниці у червоному й чорному кольорах.

Новинки з бібліотечної колекції Віри Вовк у НаУКМА

З літа 2017 року Віра Вовк передає до НаУКМА мистецьку колекцію, яка на сьогодні нараховує понад 650 предметів. Мистецька колекція частково представлена в приміщенні Бібліотеки рідкісних і цінних книг та на додатковій експозиції.

Частка експозиції з Бібліотеки рідкісних і цінних видань

Українська частина колекції включає збірку творів народного мистецтва, зокрема опішнянську та гуцульську кераміку, гуцульські писанки, дерев’яні декоративні та побутові предмети, вишивки, ткацтво першої третини ХХ ст.

Підбірка містить твори релігійного характеру: ікони, хрести, статуетки.

Мистецька колекція різноманітна за походженням – є роботи з України, Бразилії, Мексики, Перу, Німеччини, Іспанії, Італії, Португалії, Данії, Йорданії, Тунісу, Марокко, Єгипту, Туреччини, Китаю, Тибету, Японії, Індії, Нікарагуа, Сенегалу. Як стверджують наші колеги, професійне мистецтво представлено творами Любослава Гуцалюка, Юрія Кульчицького, Галини Севрук, Зої Лісовської, Опанаса Заливахи, Михайла Мороза, Мирослава Радиша.

Більше про мистецьку колекцію Віри Вовк можна прочитати на нашому сайті.

Варто згадати також архівну колекцію, до якої увійшли 145 справ, а в них – творчі матеріали письменниці, окремі матеріали до її біографії, епістолярій, зібрані творчі та біографічні матеріали інших осіб, образотворчі матеріали.

Гостини Віри Вовк у Науковій бібліотеці Києво-Могилянської академії, 3 травня 2018 р.

Пані Віра бувала в Бібліотеці НаУКМА в попередні роки, що надало змогу точніше визначити походження деяких матеріалів з мистецької колекції, а також принесло втіху колективу бібліотеки від особистої зустрічі з письменницею. Сподіваємось, що українські дослідники зможуть гідно оцінити внесок Віри Вовк у збереження друкованих творів і творів мистецтва, а вона сама ще неодноразово відвідає Україну.

Джеймс Мейс про вшанування пам’яті жертв голодомору. Автограф


Сьогодні ми вільно відзначаємо День пам’яті жертв голодоморів, але так було не завжди. Дні скорботи за мільйонами померлих від голоду українців у самій Україні були під час періоду незалежності. В СРСР діяла заборона на пам’ять про жертв Голодомору. Лише українці в еміграції могли вшановувати пам’ять загиблих: організовували поминальні панахиди,  скорботні заходи, встановлювали перші в світі пам’ятники жертвам Голодомору. Ситуація змінилася після проголошення незалежності. Вперше на державному рівні в Україні відзначалися роковини Голодомору – через 60 років після трагедії. У 1993 році Президент Леонід Кравчук підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні».

Цього ж року в Україну переїхав Джеймс Мейс, який займався дослідженням голодомору ще з початку 1980-х років. Незабаром він стане викладати в Києво-Могилянській академії, працювати в газеті «День» і в часописі «Політична думка». У тому ж 1993 році він бере участь у пам’ятних заходах, зокрема, у  Міжнародній науковій конференції «Голодомор 1932-1933 pp. в Україні: причини і наслідки», де виступає з доповіддю про політичні причини голодомору. Понад 10 років життя Дж. Мейса в Україні було пов’язано насамперед з поширенням правди про голодомор в Україні в середовищі академічної спільноти і широкої громадськості, на наукових конференціях і громадсько-культурних зібраннях, на шпальтах преси і в наукових виданнях. У 2003 році Джеймс Мейс ініціює акцію «Запали свічку», яка стала не лише загальнонаціональним, але й міжнародним вшануванням пам’яті всіх загиблих під час голодомору в Україні.

У колекції Джеймса Мейса у бібліотеці Києво-Могилянської академії зберігається рукописна чернетка виступу чи начерку Джеймса Мейса з нагоди 60-річчя Голодомору. Це один аркуш формату letter,  який зазвичай використовується у США. Перші два абзаці написані англійською, а потім автор продовжив писати українською мовою, яку вивчив ще у США  і якою добре володів на розмовному і академічному  рівнях. Перед нами одна з перших промов в Україні про голодомор як геноцид та про історічну правду, написана рукою американця, якому довелося стати напівукраїнцем.

Достеменно невідомо, на якому саме заході він промовив ці слова і чи промовив взагалі, та вони є сьогодні і залишатимуться надалі для всіх полум’яним нагадуванням і закликом знати і пам’ятати про жертви Голодомору.  

«Сьогодні ми зрештою стоїмо в акті народної пам’яті, але ми маємо обов’язок перед жертвами не тільки пригадати а й шукати істину. Ми маємо не тільки розкрити цінність забороненого, а й показати світові уроки її про суть зла. Мільйони жертв оплачували самим життям ціну антилюдського тоталітаризму. Інші мільйони свідків носять на душі шрами. Ми маємо перед Богом та тій великій країні не тільки не забути, а й гарантувати, що ціла людська родина ніколи не може забути», — таким закликом завершується рукописний аркуш, написаний Джеймсом Мейсом 27 років тому. Пам’ятаймо!

Посилання:

Історії немогилянських студентів у НаУКМА


Як автографи тисяч молодих українців, які в середині минулого сторіччя оселились за межами батьківщини потрапили до Могилянки, і як можна пошукати серед них своїх родичів, визначних особистостей і просто цікавих людей, у нашому дописі.

Війни початку 20 століття, як відомо, спричинили велику хвилю еміграції, в тому числі українців. Серед них було чимало викладачів, науковців, а також численне студентство. На чужині вони намагались продовжувати здобувати освіту та навчатись: у Польщі, Чехословаччині, Німеччині з’являлись школи, народні університети, спортивні клуби, бібліотеки, читальні, хори, театральні гуртки. Першим осередком перших вищих українських шкіл стала Прага — у 1921 році тут засновано Український вільний університет, у 1922 році Українську господарську академію, у 1945 у Німеччині створено Українську вільну академію наук, з 1951 року розпочало роботу Наукове товариство Шевченка у Європі.

Архів та видання однієї з таких освітніх установ так званої празької еміграції, а саме Українського технічно-господарського інституту — спадкоємця і продовжувача навчальної та дослідної діяльності Української господарської академії, у 2007 році було передано Науковій бібліотеці НаУКМА. Документи охоплюють період діяльності інституту на території Німеччини після Другої світової війни та до його ліквідації наприкінці 20 сторіччя. Зауважимо, в останні десятиліття існування вже не був освітнім закладом, а здебільшого науковим осередком та точкою наукових і особистісних контактів його “абсольвентів”. Інститут у історичних довідках про свою історію, споріднював себе зі старою Києво-Могилянською академією та її традиціями, то ж не дивно, що документальний та книжковий масив, що зберігається в установі, було передано нам.

Отже, Український технічно-господарський інститут було засновано 12 листопада 1932 року як підрозділ, відповідальний за організацію заочного навчання у структурі Української господарської академії, що діяла з 1922 року у Подебрадах (Чехословацька Республіка). Після ліквідації академії у 1935 році, Інститут продовжив функціонувати як самостійний освітній заклад, що пропонував різні фахові курси, а після закінчення другої світової – як вищий навчальний заклад. Відповідно до Регуляміну 1945 року Український технічно-господарський інститут мав своїм завданням «бути вогнищем наукового і культурного поступу для Українського Народу, дати студійникам можливість набути докладні теоретичні та практичні знання і підготувати їх як до самостійних наукових досліджень, так і для творчої технічної чинности, дати практичні знання і відомості ширшим колам українського громадянства».

12 червня 1945 року американська адміністрація надала дозвіл на розгортання роботи Інституту у баварських містечках, біля яких були табори переміщених українців, а у 1951 році відбувається його останнє переміщення — до Мюнхена. Не дивлячись на великі труднощі, втрату майже всієї документації, було відновлено навчання спочатку на трьох факультетах, а з реорганізацією відділів їх стало п’ять: аграномічно-лісовий, інженерно-будівельний, економічний, ветеринарно-медичний і фармацевтичний.

У період 1945-52 роках Інститутом було прийнято на навчання або іматрикульовано 1290 студентів, з яких завершили навчання з дипломами 307 (агрономи, лісівники, інженери-будівельники, ветеринарні лікарі, фармацевти, хіміки, економісти). Спеціальні іспитові комісії проводили докторські іспити та приймали до захисту докторські дисертації. За цей же період дипломи докторів наук отримало 24 особи. Окрім денного чи термінологією того часу аудиторного навчання, існував сектор заочного навчання. Заочники могли виписати собі за кілька німецьких марок лекції та підручники. Повноцінних підручників не було, курси лекцій тиражувались циклостилем. УТГІ також надавав можливість українським емігрантам завершити перервану середню освіту і отримати атестат. По закінченню студій у школах і курсах інституту учні отримували свідоцтва про набутий фах.

Наприкінці 1940-х років потік охочих отримати освіту в Інституті значно зменшився, адже хвиля еміграції викладачів та студентів з повоєнної Європи до Сполучених Штатів Америки, Канади та інших країн призвела до згортання на початку 1950-х років денного та заочного навчання. З початку 1960-х рр. УТГІ остаточно перетворюється на науковий інститут, зосереджується на організації наукових конференцій, короткотермінових курсів лекцій, видавничій діяльності. У поодиноких випадках УТГІ надавав змогу скласти іспити та отримати диплом студентам, що виїхали з Німеччини, але прослухали всі необхідні курси.

Матеріали переданого архіву охоплюють весь цей більш ніж 55-річний період функціонування фондоутворювача. Тут є різні організаційні документи Інституту, особові документи викладачів та професури, а головне чимало справ — це документи студентів і докторантів УТГІ, а також курсантів заочної школи Інституту.

В Інституті сумлінно зберігали протягом понад півстоліття документи студентів як тих, що завершили навчання і тих, хто навчався протягом нетривалого часу. Тут є документи 400 випускників та докторантів: їхні заяви на вступ, життєписи, документи, що посвідчують отримання середньої освіти, залікові книжки, інколи дипломні роботи, фотографії, листування з ректоратом та деканатом.

Але студентів, які хотіли навчатися або навчалися протягом нетривалого періоду було набагато більше і від них теж залишились прохання на зарахування на навчання, інколи життєписи, копії свідоцтв про середню освіту, фотографії. Всього таких заяв ми виявили 2313 і це ті автографи, про які ми згадали на початку. Перелік цих прізвищ, створений вже за допомогою студентів НаУКМА, доступний онлайн (див. сторінки 29-79), звичайним пошуком у документі кожен може перевірити, чи немає серед них  потрібного прізвища — і, можливо, віднайти своїх родичів і дізнатися, ким вони прагнули стати й що для цього робили в драматичних повоєнних обставинах. Дослідники ж історії української еміграції, освіти та науки мають можливість вивчати ще одну сторінку нашої історії та культури через призму діяльності одного з закордонних українських науково-освітніх центрів, а також відкривати сучасникам імена, долі і здобутки представників української інтелектуальної еліти другої половини 20 століття.

Підготувала Хроболова А.

Див. також:

Рідкісні книги і мініатюри в дарунку Леоніда Іваненка


На початку червня 2019-го до Могилянської бібліотеки прибув дарунок. Родина чоловіка похилого віку привезла книжки з його домашньої підбірки. Ним виявився Леонід Миколайович Іваненко – науковець, що стояв біля витоків української кібернетики. Коли ми почитали його біографію, з’ясувалося, що зацікавлення у мові та досвід роботи інженером-програмістом Інституту математики української Академії наук дозволили Леоніду Миколайовичу брати активну участь у розробленні комп’ютерних стандартів на українську абетку. А ще він, математик, розповідав телеглядачам УТ-1 про український правопис та вів колонку у газеті з роздумами про українську мову та культуру. І ось книжки, які він читав, стояли у відділі комплектування, зв’язані у стоси. Серед класичних творів, звичних у родинних бібліотеках радянських часів, кожна з нас могла відшукати своє. Двома пальцями ставимо на долоню мініатюрну збірку віршів, обережно здмухуємо пил з видань 1917-1927 років, обмінюємось думками, що було б, якби трамвай з цієї ось мапи досі гримів під вікнами 9-го корпусу набережною, і чи був би популярним серед могилянських студентів…

Машинопис «Історія Києва: бібліографічний покажчик» 17.5.58

Пожовклі сторінки, набрані на друкарській машинці 1958-го року, містять перелік книжок з історії Києва, більшість із них – минулого, ще 19-го століття. Окремі розділи цієї бібліографії присвячені Київській духовній академії. У них зустрічаємо і «Акты и документы, относящиеся к Киевской духовной академии» з передмовою Ф. Тітова, і «История Киевской духовной академии» В. Аскоченського.

Микола Голубець «Українське мистецтво: вступ до історії». – Львів – Київ, 1918. Її автор – один із засновників Асоціації незалежних українських митців, що діяла в 30-х рр. 20-го століття у Львові. Читати далі

Могилянці перекладають


У переліку спеціальностей Могилянки не знайти спеціальності «Переклад»,  перекладати фахово тут вчать хіба на спеціальності «Українська філологія».  Втім, відсутність такого фаху не означає, що могилянці не стають перекладачами. Випускники та студенти філософи, політологи, культурологи та представники інших спеціальностей часто знаходять себе в цьому ремеслі: перекладають статті, прозу та поезію для газет та журналів, працюють над іншомовними технічними та науково-технічним текстами, а деякі з них своїми перекладами поповнюють бібліотечні колекції. У цьому бібліографічному переліку ми намагались згадати тих, чиї переклади можна побачити на полицях книгарень і, звісно ж, бібліотек. Доповнити перелік просто — напишіть назву книжки, яку ми випустили з уваги, у коментарях під дописом тут або у Facebook. Творимо бібліографію могилянських перекладів новітньої доби разом!

А якщо ви користувач Могилянської книгозбірні і вас зацікавила назва, тисніть на посилання «Замовити» і вже скоро забирайте книжку, звісно ж, якщо її не замовили до вас 🙂

Переклади з англійської Ростислава Семківа

випускник Магістерської програми “Культурологія”- 1999

  • Блум, Гаролд . Західний канон : книги на тлі епох. – Київ : Факт, 2007. ♦Замовити♦
  • Сміт, Зеді. Білі зуби: роман. – Київ : Смолоскип, 2009. ♦Замовити♦
  • Сафран Фоер, Джонатан. Все ясно : роман. – К. : Факт, 2005. ♦Замовити♦

Переклади Володимира Єрмоленка

випускник бакалаврської програми “Філософія”-2002 

  • Блюменберг, Ганс. – К. : Лібра, 2005.  ♦Замовити♦
  • Йонас, Ганс.  Принцип відповідальності : у пошуках етики для технологічної цивілізації. – Київ : Лібра, 2001.  ♦Замовити♦


Переклади з польської та англійської Андрія Бондаря

випускник бакалаврської програми “Культурологія”-1998 та
Магістерської програми “Філологія”- 2001

  • Грохоля, Катажина. Серце на перев’язі. – Київ : Наш час, 2009. ♦Замовити♦
  • Ґрохоля, Катажина. Я вам покажу! – Київ : Наш час, 2009. ♦Замовити♦
  • Кісєлевський, Тадеуш А. Польща – СССР : Ґібралтар і Катинь. – Київ : Темпора, 2011.  ♦Замовити♦
  • Данбар, Робін, Наука любові та зради. – Київ : Темпора, 2014. ♦Замовити♦
  • Файлінг, Том. Короткі мандрівки з Боготи : подорожі новою Колумбією. – К. : Темпора, 2014.  ♦Замовити♦
  • Щерек, Зємовіт. Прийде Мордор і нас з’їсть, або Таємна історія слов’ян. – К. : Темпора, 2014.  ♦Замовити♦
  • Реймер, Малґожата. Бухарест : пил і кров. – К.: : Темпора, [2015]. ♦Замовити♦
  • Померанцев, Пітер. Нічого правдивого й усе можливе : пригоди в сучасній Росії . – Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2015.  ♦Замовити♦
  • Гомбрович, Вітольд, Транс-Атлантик. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015.  ♦Замовити♦
  • Денель, Яцек, Сатурн : чорні картини з життя чоловіків родини Ґойя. – Київ : Комора, 2015.  ♦Замовити♦
  • Щерек, Зємовіт, Сімка. – [Київ] : Темпора, [2016]. ♦Замовити♦
  • Керет, Етґар, І раптом стукіт у двері. – Харків : Фоліо, 2016.  ♦Замовити♦
  • Гомбрович, Вітольд, Фердидурке. – Київ : Основи, 2002. ♦Замовити♦
  • Вітковський, Міхал, Хтивня. – Київ : Нора-Друк, 2006. ♦Замовити♦
  • Тохман, Войцех, Ти наче камінь їла. – Київ : Наш час, 2009. ♦Замовити♦

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Переклади з польської Дзвінки Матіяш

випускниця бакалаврської програми “Культурологія”-1999 та магістерської програми “Філологія”-2002

  • Похвала неконсеквентності, або Як бути консервативно-ліберальним соціалістом. – Київ : Грані-Т, [2012]. ♦Замовити♦
  • Твардовський, Ян. Ще одна молитва. – [Київ : Грані-Т, 2009]. ♦Замовити♦
  • Стасюк, Анджей. Фадо . – [Київ] : Грані-Т, [2009]. ♦Замовити♦
  • Щиґел, Маріуш. Ґоттленд. –  Грані-Т, [2010]. ♦Замовити♦
  • Капусцінський, Ришард, Імпері. – Київ : Темпора, 2012. ♦Замовити♦
  • Хольцер, Дженні. Еcеї підбурення = Inflammantory essays. – [Kyiv, 2010]. ♦Замовити
  • Тераковська, Дорота, Мишка : повість. – [Київ : Грані-Т, 2013]. ♦Замовити♦
  • Шабловський, Вітольд. Убивця з міста абрикосів : репортажі з Туреччини. – [Київ] : Темпора, 2012. ♦Замовити♦

Читати далі

7 книжечок для колядників


Український “Щедрик” Миколи Леонтовича (щедрівка) в англійському перекладі “Carol of the Bells” перетворився на колядку і став символом Різдва, що відзначають християни Західного обряду. Від 25-го грудня він лунає на радіо і з вуличних сцен, у концертних залах і в теленовинах. Коли у 90-і роки надрукували одну з перших збірок колядок і щедрівок у незалежній Україні, українські родини з дітьми протягом зимових свят ходили в гості, співаючи “Добрий вечір”, “Ой сивая та і зозуленька” та “Нова радість стала”, котра за деякими джерелами має щонайменше три версії, що залежать від регіону виконання. Колядки, як відомо, лунали на Різдво, а щедрівки – на Старий новий рік. Розібратися у всьому одразу складно, але з усіх варіацій можна обрати те, що відгукується особисто Вам, відшукати мелодії в інтернеті й привітати бабусь і дідусів виконанням найпростіших колядок або щедрівок. Почати мандрівку українськими колядками та щедрівками пропонуємо з 7 книжечок з Могилянської бібліотеки.

колядки_01

художниця Марта Томенко

Для початківців і родинного кола
1) «Ой радуйся, Земле! : колядки та щедрівки» (упорядниця Софія Майданська, художниця Марта Томенко)
замовити в каталозі бібліотеки
Класичні колядки
2) «Бог Предвічний народився: колядник»
замовити в каталозі бібліотеки
3) «Різдвяна зірка: збірка колядок та пісень»
замовити в каталозі бібліотеки
4) «Колядки, щедрівки, вертепи» (упорядник Павло Дудар)
замовити в каталозі бібліотеки
За регіонами
5) Костянтин Широцький «Подільські колядки та щедрівки: (їх історичний розвиток і смисл)»
замовити в каталозі бібліотеки
6) «Повстанські коляди : пісні зібрані у Західному Поділлі» (упорядник Р. Крамар)
замовити в каталозі бібліотеки
Авторські колядки і щедрівки
7) «Свята вечеря : різдвяні пісні-колядки / Марти Лозинської в обробці мішаного хору Мирона Дацка»
замовити в каталозі бібліотеки

Усім дослідникам, колядникам і щедрувальникам бажаємо гарних свят!

Першокурсникам-2018


Вітаємо з початком навчального року!
Каштани розсипаються на плацу, а першокурсники роззираються у незнайомих поки корпусах – це вересень! Трошки корисної інформації до початку навчального року.

буклетпершокурсника
Щоб познайомити нових читачів з Могилянською бібліотекою, її можливостями і правилами, ми щороку оновлюємо невеликий ілюстрований довідник.
Буклет першокурсника – 2018 гортайте і завантажуйте на нашому сайті.

Як замовити книжки, якщо студентські ще не роздали? Потрібно заповнити реєстраційну картку та отримати тимчасовий читацький номер. Розповідаємо більше про це у новині.

“Вступ до Могилянських студій” – предмет, з якого починається знайомство з Могилянкою. Як не заблукати у самому курсі та де взнавати оцінки за семінари – підготували для вас розгорнуту відповідь на сайті.

І те, що пригодиться в подальшому навчанні і про зручність чого можна нагадати викладачам – сервіс “Матеріали до курсів”, за допомогою якого також можна знайти і “Вступ до Могилянських студій”, і зібрати тематичні плани та скановані наукові статті до окремих предметів . Про “Матеріали для курсів” для студентів і для викладачів – в архіві нашого блогу.

Приємного читання і плідного навчання у залах Бібліотеки НаУКМА!