11 січня 1918 року народився український поет, перекладач літературознавець, громадський діяч Григорій Михайлович Жученко, псевдонім, який з роками став офіційним іменем, — Яр Славутич). Визначний представник української діаспори в Канаді помер у 2011 році, у віці 93 роки. Він є автором понад 50-ти книг різної тематики і жанрів, виданих різними мовами. Автор 6-ти підручників з української мови для іноземних студентів.
В еміграції Яр Славутич — з 1944 року. Бурхливі 40-і роки не дозволили випускнику Запорізького педагогічного інституту за спеціальністю викладач української мови і літератури набути професійного досвіду і жити в Україні. 1944 року, після дев’ятимісячного перебування у Львові, поет виїздить на Захід, де переживає й арешт, й втечу з табору інтернованих, потім від гестапівців; врешті прибуває до Берліна у 1945-у, згодом перебирається до Баварії.
До 1948 року Яр Славутич був у Європі, з 1949 р. — емігрував до США, родина осіла у Філадельфії. Починаючи з 1990 р. не раз приїжджав в Україну, відвідавши сотні міст і сіл.
На початку 2000-х Яр Славутич подарував нашій книгозбірні понад 40 видань, включно майже з усіма виданнями своїх поетичних творів. Окрім книжкової спадщини, у бібліотеці НаУКМА зберігаються кілька архівних документів Я. Славутича, зокрема листи, листівки, газетні статті, які відклалися у фондах його друзів та колег – Олега Зуєвського, Петра Одарченка, Омеляна Пріцака.
Так, в архіві Олега Зуєвського зберігається унікальний документ, а саме авторський рукопис вірша «Московія», написаний поетом Славутичем 1945-го. Вірш було надруковано у «Маєстат: шоста збірка поезій», виданий у 1962 році.
 |
 |
|---|---|
| Стоїш з украденим ім’ям, Напівтатарка, напівфінка. Жахає свистом Солов’я Билин осквернена сторінка.Живеш, мов злодій на горбі, І косиш око в безмір степу, Клянучи в радісний злобі Ясновельможного Мазепу.Ідеш упирем по костях – І стигне піною отрути На хижо стиснутих устах Зневага Сталіна й Малюти.О, муко! Вп’явши пазурі У жертви сковані, невинні, |
Жирують смерди, як царі, – Аж очі рвуться яструбині.І сморід, бурий і пливкий, Поймає маєво безкрає. Кістьми жахають Соловки, І з надер Винниця ридає.Та вірю в правди майбуття, у благовістя правди вірю – Впадеш, не знавши каяття, В подобі раненого звіра!На щастя гнаним – упадеш! І, снаговито спрагла зміни, Устане з полум’я пожеж Священна воля України.Славутич Яр (Жученко Григорій), 1945 |
В Америці, аби працювати за фахом, уродженець хутора Жученки (нині Долинський район Кіровоградської області) очевидно потребував отримати американський диплом. У 1950-х роках Яр Славутич здобув ступінь магістра та доктора філософії у Пенсильванському університеті. Листівку з фото бібліотеки цього університету отримала родина Одарченків імовірно у рік підготовки до іспитів чи написання дипломної роботи з таким іронічним меседжем по відношенню до храму науки:
«Творчого Нового року! Веселих свят! Славутичі. P. S. На жаль, мої свята заздалегідь похоронені у цій бібліотеці…»
З 1955 року Яр Славутич таки почав вчителювати, а саме — викладати українську мову. Спочатку в Американській військовій школі мов, а після переїзду до Канади — в Університеті Альберти, де став керівником відділу славістики. Але у 1968 Яр Славутич побачив для себе нову перспективу повернутися в Америку — 1968-го була відкрита перша в США кафедра з українознавчих студій при Гарвардському університеті. Як презентує себе та пояснює свою мотивацію щодо роботи там, читаємо у вишуканому листі до О. Пріцака, організатора українознавчого центру у Гарварді.
З творчою та інтелектуальною спадщиною Яра Славутича запрошуємо продовжувати знайомитися у Могилянській книгозбірні! Замовляйте його праці в е-каталозі або беріть книжки з виставки, представленої у бібліотеці Антоновичів!
Підготувала Хроболова А.
