Автографи Яра Славутича: до 100-річчя поета


11 січня 1918 року народився український поет, перекладач літературознавець, громадський діяч Григорій Михайлович Жученко, псевдонім, який з роками став офіційним іменем, — Яр Славутич). Визначний представник української діаспори в Канаді помер у 2011 році, у віці 93 роки. Він є автором понад 50-ти книг різної тематики і жанрів, виданих різними мовами. Автор 6-ти підручників з української мови для іноземних студентів.

В еміграції Яр Славутич — з 1944 року. Бурхливі 40-і роки не дозволили випускнику Запорізького педагогічного інституту за спеціальністю викладач української мови і літератури набути професійного досвіду і жити в Україні. 1944 року, після дев’ятимісячного перебування у Львові, поет виїздить на Захід, де переживає й арешт, й втечу з табору інтернованих, потім від гестапівців; врешті прибуває до Берліна у 1945-у, згодом перебирається до Баварії.

До 1948 року Яр Славутич був у Європі, з 1949 р. — емігрував до США, родина осіла у Філадельфії. Починаючи з 1990 р. не раз приїжджав в Україну, відвідавши сотні міст і сіл.

На початку 2000-х Яр Славутич подарував нашій книгозбірні понад 40 видань, включно майже з усіма виданнями своїх поетичних творів. Окрім книжкової спадщини, у бібліотеці НаУКМА зберігаються кілька архівних документів Я. Славутича, зокрема листи, листівки, газетні статті, які відклалися у фондах його друзів та колег – Олега Зуєвського, Петра Одарченка, Омеляна Пріцака.

Так, в архіві Олега Зуєвського зберігається унікальний документ, а саме авторський рукопис вірша «Московія», написаний поетом Славутичем 1945-го. Вірш було надруковано у «Маєстат: шоста збірка поезій», виданий у 1962 році.

Вірш Вірш
Стоїш з украденим ім’ям,
Напівтатарка, напівфінка.
Жахає свистом Солов’я
Билин осквернена сторінка.Живеш, мов злодій на горбі,
І косиш око в безмір степу,
Клянучи в радісний злобі
Ясновельможного Мазепу.Ідеш упирем по костях –
І стигне піною отрути
На хижо стиснутих устах
Зневага Сталіна й Малюти.О, муко! Вп’явши пазурі
У жертви сковані, невинні,
Жирують смерди, як царі, –
Аж очі рвуться яструбині.І сморід, бурий і пливкий,
Поймає маєво безкрає.
Кістьми жахають Соловки,
І з надер Винниця ридає.Та вірю в правди майбуття,
у благовістя правди вірю –
Впадеш, не знавши каяття,
В подобі раненого звіра!На щастя гнаним – упадеш!
І, снаговито спрагла зміни,
Устане з полум’я пожеж
Священна воля України.Славутич Яр (Жученко Григорій), 1945

В Америці, аби працювати за фахом, уродженець  хутора Жученки (нині Долинський район Кіровоградської області) очевидно потребував отримати американський диплом. У 1950-х роках Яр Славутич здобув ступінь магістра та доктора філософії у Пенсильванському університеті. Листівку з фото бібліотеки цього університету отримала родина Одарченків імовірно у рік підготовки до іспитів чи написання дипломної роботи з таким іронічним меседжем по відношенню до храму науки:

«Творчого Нового року! Веселих свят! Славутичі. P. S. На жаль, мої свята заздалегідь похоронені у цій бібліотеці…» Читати далі

Advertisements