«Майдан Могилянка»: історія видання, історія спільноти


Перш, ніж інформаційне поле захопили соцмережі та месенжери, новини у НаУКМА поширювались на великій перерві на плацу на білих аркушах А4. Вісники, газети, діаріуші — саме з них університетська спільнота обговорювала культурне та суспільне життя.  

Погортати такі видання тепер можна не лише в бібліотеці, але й онлайн. В інституційному репозитарії вже доступно  чимало примірників, які ми згуртували в Колекцію університетської та студентської періодики. 

Серед них, зокрема, студентська газета «Міст» — одне з найперших видань відродженої Академії про актуальні події та академічне життя в НаУКМА. Видавець: Студентське братство Університету «Києво-Могилянська академія», з №4 – мистецько-інформаційне студентське товариство студентського Братства. Головна редакторка: Олександра Заярна. 

«Могилянські джерела» — багатосторінкове видання про події та діяльність університету, засноване відповідно до Розпорядження президента НаУКМА №11 від 15 лютого 2000 року. За чотири роки вийшло 8 номерів.  

«Академічна панорама» — теж  загальноуніверситетське видання про події в університеті та країні, яке виходило з 1997 по 2010 рік. Відповідав за випуск Відділ зв’язків з громадськістю НаУКМА.  

«Діаріуш» — щоденник президента НаУКМА В.С. Брюховецького з записами подій, зустрічей, нарад та роздумами автора. Всього вийшло 6 номерів у 2002 році. Подейкують, що його верстав сам Вячеслав Степанович. 

До 30-річчя відновленої Академії в електронний архів долучили ще одну могилянську газету – «Майдан Могилянка»

Перший номер «Майдану Могилянки» вийшов друком 4 листопада 2002 року, і до лютого 2006 встигли з’явитися 75 номерів. Ось де тренувалися полемісти, аналітики і оглядачі культурних та політичних подій! 

Попри те, що більшість авторів ховалися за псевдонімами, що дозволяли зберігати незалежність, вдалося відшукати і справжні імена. На сторінках «Майдану Могилянки» публікувалися Микола Ковальчук, книжковий дизайнер, що працював над книгами видавництв «Комора», «ArtHuss», «Yakaboo Publishing»; Володимир Стецик, економіст, віцепрезидент з бізнес-освіти Київської школи економіки; Ростислав Семків, письменник, директор видавництва «Смолоскип», доцент кафедри літературознавства НаУКМА; Олексій Курінний, відомий український політолог, та інші. 

Що ж стосується рубрик, то тут «Майдан Могилянка» навчався у старших колег і пропонував спорт, рекламу, культуру, місцеві події та «закордонну» політику, короткі інформаційні блоки, було тут і місце для віршів. 

У рубриці «Культура» згадували зокрема таку історичну подію, як презентація трилогії Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою». Сергій Іванюк, викладач курсу літературної творчості, «…дуже правдиву історію розповів про те, як текст [цієї] книги до нього втрапив (текст лежав у старій машині часу), як він його розшифровував, перекладав та ще багато цікавих подробиць» (№ 63, 22 лютня 2005 р.). 

Рубрика «СпІрт» звітувала про шахові чи футбольні змагання, а одного разу висвітлила перемогу Романа Телешуна, студента-філософа з НаУКМА, у Першості України з національного рукопашу «Спас», який здобув золото. Завершується новина так: «Тепер Роман відпочиває та готується в бібліотеці – на носі сесія» (№ 49, 2 червня 2004 р.). Місцеві новини включали майстер-класи Олексія Когана для могилянців, конкурс «Містер Академія», святкування Дня ФЕН-у, появу сайту в Центру працевлаштування та інше.  

Газета змінювала формат з двох сторінок до повноцінних чотирьох і навіть шести, зміщувала акценти із загальноукраїнських політичних подій до внутрішньої агітації (фраза «Повертайте підноси!» нагадує про те, що могилянці залишалися ввічливими навіть у їдальні), співпрацювала з онлайн порталом Bo.Net, відзначала дні народження редакторів і говорила мовою, близькою читачеві, про проблеми, які справді були на часі. 

Отож, «Майдан Могилянка» — одна з цікавих і важливих сторінок історії розвитку могилянської преси. Видання стало засобом комунікації спільноти і протрималося більше трьох з половиною років. Ми раді, що завдяки роботі фахівців бібліотеки архів видання відтепер доступний онлайн за лінком

Також нагадуємо, що збереження Могилянської історії — справа усіх могилянців, якщо ви маєте у себе вдома примірники студентського самвидаву чи іншої могилянської періодики, з радістю приймемо їх від вас в дар або позичимо на сканування для цифрової колекції. 

Дивіться також:

  • Виставка університетської і студентської періодики у Віртуальному музеї Києво-Могилянської академії. 

Матеріал готували: Олександра Листопад, Ганна Хроболова, Юлія Юрович. 

Експонати з НаУКМА на виставці про Агатангела Кримського


20 квітня 2021 року в Музеї книги і друкарства України відкрилася книжкова виставка «Сила духу і похвала науці», присвячена 150-річчю з дня народження сходознавця, лінгвіста, літературознавця, історика, письменника, перекладача, співорганізатора Національної академії наук академіка Агатангела Кримського. 

Крім експонатів самого музею та провідних наукових інституцій, які зберігають наукову спадщину вченого (Інституту літератури, Інституту сходознавства, Інституту мовознавства, Інституту української мови НАН України, на виставці представлені матеріали з колекції бібліотеки НаУКМА.

Унікальні архівні матеріали потрапили до нас 2007 року разом з архівом учня Агатангела Кримського – Омеляна Пріцака (1919-2006). Ці два універсальні вчені познайомились у 1940 році. Після завершення навчання у Львівському університеті Пріцак вступив до аспірантури Інституту мовознавства Академії наук у Києві під керівництвом Агатангела Кримського по спеціальності «ісламська філологія». Навчання Пріцака у Кримського тривало недовго, оскільки молодого аспіранта мобілізували до армії, а згодом розпочалася німецько-радянська війна, і НКВС напередодні захоплення Києва німцями арештували Кримського і вивезли до Казахстану, де він у січні 1942 року помер у тюрмі.  Попри недовготривалі спілкування та наукову співпрацю Агатангела Кримського та Омеляна Пріцака, останній збирав та зберігав документи і матеріали свого вчителя, які після довгих просторових і часових “мандрів” повернулися до Києва. Пакет з матеріалами Агатангела Кримського у 1941 році передала Омеляну Пріцаку Наталя Полонська-Василенко. Переживши переслідування радянської влади у 1920-1930-і роках і спостерігаючи, що відбувається в окупованому німцями Києві, Наталя Полонська-Василенко вважала необхідним для забезпечення збереження хоча б частини рукописів Агатангела Кримського передати їх Омеляна Пріцаку, який, не знайшовши свого вчителя у Києві, планував далі навчатися у європейських сходознавців. Сьогодні ці документи є складовою архівної колекції Омеляна Пріцака у його Меморіальній бібліотеці.

На виставці представлено рукопис неопублікованої праці Агатангела Кримського «Історія хозар», машинописні наукові матеріали вченого з його рукописними правками, а також особисті документи Агатангела Кримського – посвідчення дійсного члена Академії Наук УРСР, профспілковий квиток та фотографії. Крім того, на виставці еспонуватимуться також п’ять рідкісних книг А. Кримського – прижиттєві видання вченого, що побачили світ у київських і львівських видавництвах у 1895-1927 роках.

Відкриття виставки відбулось онлайн, запис трансляції доступний у Facebook, також можна переглянути невеличку онлайн екскурсію.

З 4 травня виставка відкрита для відвідувачів. Вартість квитків та режим роботи уточнюйте на сайті музею.

Щиро запрошуємо усіх охочих оцінити результати нашої співпраці з музеєм та дізнатись більше про видатного вченого!

Читати також:

Архівні матеріали Агатангела Кримського у нашому фонді

Благодійник НаУКМА був учасником визвольного руху


14 жовтня відзначаємо День захисника України. Мало кому відомо, що Омелян Антонович, вчений і благодійник, котрий разом з дружною Тетяною відроджував Бакалаврську бібліотеку Могилянки, був учасником українського визвольного руху початку 20 ст. Пропонуємо розвідку Михайла Кублія, засновану на газетних публікаціях, що розповідає про цю сторінку життя вченого.

Читати далі

Поза форумом


Львівський форум видавців – явище помітне і невідворотне. Означає це, що частина Києва вирушає в паломництво до Львова в пошуках нових книжок. Однак хтось усе ж лишається в місті, через роботу чи через навчання, різні життєві обставини, а, може, в очікуванні концерту улюбленого гурту. Для спраглих до знань Наукова бібліотека НаУКМА склала короткий список заходів 17-18 вересня, що висвітить, можливо, менш розрекламовані культурно-освітні події цих вихідних у Києві. Насолоджуйтесь 🙂

Читати далі

Без книжки і мишки


Могилянська бібліотека склала афішу культурно-освітніх заходів, що відбуватимуться у Києві з 13 по 21 серпня. Як би не хотілося наприкінці тижня з полегшенням зітхнути і відпочити на канапі з книжкою чи з мишкою, але, обравши ці сім пропозицій, отримуєш більше: поживу для думок у поєднанні зі спілкуванням та прогулянками. Дискусії, зустрічі, читання й кіноперегляди мають різні локації – від залів Pinchuk Art Center до парку в центрі міста, від Музею історичних коштовностей України до media-room Американської бібліотеки, і дозволяють вловити відгомін минулого, глянути на перспективи майбутнього і помітити те, що поруч. Тож – гайда за відпочинком і знаннями:

Читати далі

З одного фотоальбому…


До  70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни представляємо вашій увазі раніше неопубліковані фото першого травневого післявоєнного параду, що пройшов 1946 року у Києві.

До історії події

Як відомо, у 1945 році Президія Верховної Ради СРСР оголосила 9 травня Святом Перемоги, але вже у 1948 році його було скасовано і 9 травня стало звичайним робочим днем. Урочистість і статус вихідного цьому дню було повернуто лише, коли партійне керівництво очолив Леонід Брежнєв у 1965 році. Отже, іноді суперечливе сьогодні питання, чи проводити військовий парад 9 травня, у післявоєнні роки взагалі не стояло. Паради проводились, але з нагоди відзначення інших дат. Виключенням є хіба перший парад в ознаменування перемоги над Німеччиною, що відбувся 24 червня 1945 року в Москві. Після 1945 року паради на честь Дня Перемоги не проводилися 20 років. У Києві ж перший повоєнний парад відбувся у листопаді 1945 р. на честь 28-ї річниці Жовтневої революції. У наступні десятиліття військові паради у Києві, як і в інших містах України, відбувалися 1 травня  –  «Свято трудящих, день огляду бойових сил трудящих усіх країн» , також військова міць демонструвалася щороку 7 листопада.
Далі цікавіше>>>

Крим: Україна – це єдина країна!


Изображение

В цей  непростий день… Про долю кримських татар розкажуть наші фонди.

Замовляйте:

Депортация крымских татар 18 мая 1944 года. Как это было : (воспоминания депортированных) / [сост. Рефат Куртиев]. – Симферополь : Оджакъ, 2005. – ч. : іл. – Видання підготовлене до 60-річчя депортації кримськотатарського народу.

Fisher, Alan. The Crimean Tatars / Alan Fisher. – Stanford : Hoover Institution Press, 1978. – 264 p. Читати далі