документи – Могилянська Бібліотека

Сьогодні ми вільно відзначаємо День пам’яті жертв голодоморів, але так було не завжди. Дні скорботи за мільйонами померлих від голоду українців у самій Україні були під час періоду незалежності. В СРСР діяла заборона на пам’ять про жертв Голодомору. Лише українці в еміграції могли вшановувати пам’ять загиблих: організовували поминальні панахиди, скорботні заходи, встановлювали перші в світі пам’ятники жертвам Голодомору. Ситуація змінилася після проголошення незалежності. Вперше на державному рівні в Україні відзначалися роковини Голодомору – через 60 років після трагедії. У 1993 році Президент Леонід Кравчук підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні».

Цього ж року в Україну переїхав Джеймс Мейс, який займався дослідженням голодомору ще з початку 1980-х років. Незабаром він стане викладати в Києво-Могилянській академії, працювати в газеті «День» і в часописі «Політична думка». У тому ж 1993 році він бере участь у пам’ятних заходах, зокрема, у Міжнародній науковій конференції «Голодомор 1932-1933 pp. в Україні: причини і наслідки», де виступає з доповіддю про політичні причини голодомору. Понад 10 років життя Дж. Мейса в Україні було пов’язано насамперед з поширенням правди про голодомор в Україні в середовищі академічної спільноти і широкої громадськості, на наукових конференціях і громадсько-культурних зібраннях, на шпальтах преси і в наукових виданнях. У 2003 році Джеймс Мейс ініціює акцію «Запали свічку», яка стала не лише загальнонаціональним, але й міжнародним вшануванням пам’яті всіх загиблих під час голодомору в Україні.

У колекції Джеймса Мейса у бібліотеці Києво-Могилянської академії зберігається рукописна чернетка виступу чи начерку Джеймса Мейса з нагоди 60-річчя Голодомору. Це один аркуш формату letter, який зазвичай використовується у США. Перші два абзаці написані англійською, а потім автор продовжив писати українською мовою, яку вивчив ще у США і якою добре володів на розмовному і академічному рівнях. Перед нами одна з перших промов в Україні про голодомор як геноцид та про історічну правду, написана рукою американця, якому довелося стати напівукраїнцем.

Достеменно невідомо, на якому саме заході він промовив ці слова і чи промовив взагалі, та вони є сьогодні і залишатимуться надалі для всіх полум’яним нагадуванням і закликом знати і пам’ятати про жертви Голодомору.

«Сьогодні ми зрештою стоїмо в акті народної пам’яті, але ми маємо обов’язок перед жертвами не тільки пригадати а й шукати істину. Ми маємо не тільки розкрити цінність забороненого, а й показати світові уроки її про суть зла. Мільйони жертв оплачували самим життям ціну антилюдського тоталітаризму. Інші мільйони свідків носять на душі шрами. Ми маємо перед Богом та тій великій країні не тільки не забути, а й гарантувати, що ціла людська родина ніколи не може забути», — таким закликом завершується рукописний аркуш, написаний Джеймсом Мейсом 27 років тому. Пам’ятаймо!